Домівка > Uncategorized > Міжнародні організації у галузі залізничного транспорту і правове регулювання міжнародних залізничних перевезень

Міжнародні організації у галузі залізничного транспорту і правове регулювання міжнародних залізничних перевезень

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Пероганич Юрій Йосипович

Міжнародні організації у галузі залізничного транспорту і правове регулювання міжнародних залізничних перевезень

8.030402 – Міжнародне право

Випускна магістерська робота слухачa ІІІ курсу заочного навчання (друга вища освіта) відділення Міжнародне право

Науковий керівник  Д.ю.н., професор Довгерт А.С.

Допустити до захисту

Зав. кафедри ____________проф. Довгерт А.С.

Київ – 2000

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Кафедра міжнародного приватного та митного права

МАГІСТЕРСЬКА  РОБОТА

на тему:

“Міжнародні організації у галузі залізничного транспорту і правове регулювання міжнародних залізничних перевезень”

Виконав:слухач ІІІ курсу заочного навчання (друга вища освіта)відділення Міжнародне право

Пероганич Юрій Йосипович

Науковий керівник:

д.ю.н., проф. Довгерт А.С.

Допустити до захисту

Зав. кафедри ____________проф. Довгерт А.С.

КИЇВ – 2000

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………….. 4

ВСТУП………………………………………. 6

РОЗДІЛ 1 Міжнародні організації у галузі залізничного транспорту. Загальні зауваження………………. 13

РОЗДІЛ 2 Міждержавні спеціалізовані організації… 15

2.1 Організація співробітництва залізниць……… 15

2.2 Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень…………………………………. 20

2.3 Рада залізничного транспорту держав – учасниць СНД……………………………………….. 38

РОЗДІЛ 3 Міждержавні загальнотранспортні організації………………………………………….. 49

3.1 Європейська конференція міністрів транспорту.. 49

3.2 Комітет внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН……………………… 50

РОЗДІЛ 4 Недержавні організації………………. 52

4.1 Міжнародний союз залізниць……………….. 52

4.2 Міжнародний комітет залізничного транспорту… 54

ВИСНОВКИ…………………………………… 63

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………… 64

Додаток А………………………………….. 66

Додаток Б………………………………….. 68

Додаток В………………………………….. 79

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АПТУ Угода про затвердження технічних норм і прийняття єдиних технічних правил);
АТМФ Угода про технічний допуск залізничних технічних засобів.
ЄІЗД Європейський інститут залізничних досліджень
ЄКМТ Європейська конференція міністрів транспорту
КВТ ЄЕК ООН Комітет внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй
КОТІФ Конвенція про міжнародні залізничні перевезення
МСЗ Міжнародний союз залізниць
ОСЗ Організація співробітництва залізниць
ОТІФ Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень
ОЦТІ Центральне бюро міжнародних залізничних перевезень
РЕВ Рада Економічної Взаємодопомоги
РІВ Правила про взаємне користування вантажними вагонами у міжнародному сполученні
РІД Правила перевезення небезпечних вантажів);
РІЦ Правила взаємного користування пасажирськими вагонами, що курсують в прямих міжнародних сполученнях).
РУІ Правила до договору про використання інфраструктури
УІВ Правила до договору про використання вагонів і локомотивів
УМВС Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення
УМПС Угода про міжнародне пасажирське сполучення
ЦІВ Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу
ЦІМ Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів
ЦІТ Міжнародний комітет залізничного транспорту

ВСТУП

Україна має винятково вигідні географічні і економічні умови для розвитку міжнародних залізничних перевезень. Після розпаду СРСР Україна успадкувала розвинену і густу мережу залізниць. Транзитне розташування України, наявність великих морських портів спричиняє те, що міжнародні вантажні перевезення (експорт, імпорт та транзит) складають більше половини загального обсягу вантажних перевезень Українських залізниць.

Проте науковою розробкою правових питань міжнародних залізничних перевезень через Україну з часів масового будівництва залізниць в другій половині ХІХ століття і до здобуття Україною незалежності займалися не у нас, а в столицях імперій – Відні і Москві.

Колишня радянська юридична наука досліджувала питання міжнародних транспортних організацій, правового регулювання міжнародних перевезень взагалі і залізничних перевезень зокрема. Останні фундаментальні роботи на зазначену тему були видані в Москві кілька десятків років тому[1],[2],[3].

Проте з того часу в галузі міжнародних залізничних перевезень сталися значні зміни. Перш за все – це розпад СРСР і виникнення нових суб’єктів, відносини між якими раніше регулювалися нормами внутрішнього радянського законодавства.

Другим суттєвим чинником є припинення Варшавського договору, ліквідація Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) та зміна об’єктивних умов для регулювання відносин, що виникали між країнами – членами РЕВ, перш за все перехід від планового регулювання господарчих, а відтак і транспортних зв’язків до ринку.

Третім чинником є зміни в транспортній політиці країн, що є членами, або прагнуть до членства в Європейському Союзі, введення до законодавcтва цих країн положень директив Європейської Комісії, здійснення стратегічного курсу України на інтеграцію з Європейським Союзом, забезпечення входження України у європейський політичний, економічний і правовий простір, удосконалення механізму співробітництва України з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)[4],[5].

Четвертим, – least but not last основним чинником є технічний прогрес, що призвів до появи нових технологій зміни ширини колії (розсувні колісні пари, змінні осі візків), інтероперабельних (придатних для експлуатації на різній колії) вагонів та локомотивів, збільшення швидкостей перевезень, розвиток інформаційних технологій, які роблять можливим підготовку і передачу перевізних документів в електронному виді, введення магнітних та інтелектуальних карток замість традиційних квитків.

Достатньо звернутися хоча б до одного з названих чинників, щоб переконатися в актуальності аналізу та переосмислення значення, ролі та функцій міжнародних організацій, які діють у галузі залізничного транспорту, перегляду існуючих та розробки нових правових норм, що регулюють міжнародні залізничні перевезення.

Власне актуальність даної роботи і визначається відсутністю вітчизняної наукової школи права міжнародних залізничних перевезень, геополітичним розташування України, як транзитної країни з густою мережею залізниць, грандіозними та швидкими політичними, економічними та технічними змінами, що сталися за останні десятиліття в області залізничного транспорту, необхідністю інтеграції залізничного транспорту України у світову транспортну систему.

Робота безпосередньо пов’язана Галузевою програмою розвитку співпраці з ЄС (Транспорт), затвердженою рішенням Колегії Міністерства транспорту України від 12.12.1998 №51 та наказом Міністерства транспорту України від 14.12.1998 №510, які підготовлені з метою забезпечення реалізації Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 року N 615/98. Співробітництво з ЄС у сфері транс-європейської транспортної мережі названо першим у переліку пріоритетів на найближчі роки у галузевій співпраці[6].

Метою і задачами дослідження є визначення значення, ролі та функцій міжнародних організацій публічного і приватного характеру, які ставлять за мету встановлення і розвиток єдиного правопорядку для перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу і вантажів у міжнародному залізничному сполученні;

В результаті дослідження автор запропонував класифікацію систем правових норм, що регулюють правовідносини, які виникають в процесі міжнародних залізничних перевезень, показав тісний зв’язок систем правових норм та міжнародних організацій, в рамках яких такі норми розроблені, обґрунтував необхідність вступу України до Міжурядової організації залізничних перевезень (ОТІФ) та збереження членства Укрзалізниці в Міжнародному комітеті залізничного транспорту (ЦІТ), в Міжнародному союзі залізниць (МСЗ);

Робота має конкретне практичне значення. Державною адміністрацією залізничного транспорту підготовлено та подано в Міністерство транспорту для подальшого погодження і направлення в Верховну Раду України проект Закону України про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)[7]. Вступ Укрзалізниці до Міжнародного комітету залізничного транспорту дозволив застосовувати норми Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ) при перевезеннях на ділянці державний кордон – Чоп – Дякове – державний кордон, що дозволило на цій ділянці в кілька разів підвищити обсяги перевезень.

Розділ “Секторальна політика” проекту Програми інтеграції України до Європейського Союзу в частині, що стосується залізничного транспорту, містить перелік таких короткострокових (2000 р.) та середньострокових (2001-2003 рр.) пріоритетів:

  • Прийняття Закону України “Про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)” (2000 р.);
  • Переклад та науково-фахове редагування директив, постанов, рішень Ради ЄС і Європейської Комісії, а також міжнародних угод, що діють у сфері залізничного транспорту між країнами ЄС, зокрема:
  • Директиви Ради 91/440/ЕЕС від 29.07.1991 Про розвиток залізниць у Європейському – співтоваристві;
  • Директиви Ради 95/18/ЕЕС від 19.06.1995 Про розподіл виробничих потужностей інфраструктури і оплату доступу до інфраструктури залізниць;
  • Директиви Ради 95/19/ЕЕС від 29.06.1995 Про ліцензування залізничних обслуговуючих підприємств;
  • Міжнародних угод, укладених в рамках Міжурядової організації залізничного транспорту, Міжнародного комітету залізничного транспорту, Міжнародного союзу залізниць.
  • Аналіз стану відповідності національного законодавства правовим приписам ЄС та міжнародним угодам у сфері залізничного транспорту, розробка пропозицій щодо імплементації норм нормативних актів ЄС і міжнародних угод в національне законодавство.

В цілому дане дослідження базується на досвіді, отриманому автором під час роботи на посаді заступника начальника Управління зовнішніх зв’язків Державної адміністрації залізничного транспорту – Укрзалізниці (з 1993 року до теперішнього часу), безпосередньої участі в міжнародних нарадах і переговорах з питань розробки і актуалізації правових приписів в області міжнародних залізничних перевезень, координації участі підрозділів Укрзалізниці в діяльності міжнародних транспортних організацій.

Автором особисто проведено фахове редагування перекладу Конвенції про міжнародні залізничні перевезення на українську мову, підготовлено проект Закону України про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) та обґрунтування до нього.

Попередні результати дослідження автором апробовані:

  • на Міжнародній науково-технічній конференції “Wykorzystanie kolejowych przejść granicznych pomiędzy Ukrainą i Polską w aspekcie europejskich korytarzy transportowych” – “Використання залізничних прикордонних переходів між Україною і Польщею в аспекті Європейських транспортних коридорів”[8],
  • на Першій міжвідомчій нараді представників прикордонних, митних, залізничних державних органів, міністерств транспорту країн-членів Організації співробітництва залізниць [9],

Окремі результати дослідження автором опубліковані в журналі “Українське право”,[10]) “Залізничний транспорт України”[11],[12],[13],[14], увійшли до довідників “Транспорт України”[15],[16], офіційного збірника нормативного-правового  забезпечення зовнішньоекономічної діяльності залізничного транспорту України[17].

РОЗДІЛ 1
Міжнародні організації у галузі залізничного транспорту. Загальні зауваження

24 серпня 1991 року Верховна Рада України проголосила Акт про незалежність України, а вже 14 грудня цього ж року Кабінет Міністрів України прийняв за № 356 Постанову “Про створення Державної адміністрації залізничного транспорту України”. Для забезпечення міжнародних перевезень постало питання про укладання на міжурядовому рівні і на рівні залізничних адміністрацій угод, міжнародних угод про залізничне сполучення через державний кордон, а також приєднання до діючих багатосторонніх міжнародних договорів у галузі міжнародних пасажирських і вантажних залізничних перевезень та про вступ до міжнародних організацій. Членство в міжнародних організаціях, як правило, передбачає прийняття зобов’язання про сплату відчутних фінансових внесків, а також понесення інших витрат, пов’язаних з участю в роботі таких організацій.

Для визначення економічної та політичної доцільності збереження членства чи вступу до нових організацій, автором проведена класифікація існуючих міжнародних спеціалізованих організацій у галузі залізничного транспорту, а також аналіз їх структури і функцій.

Питаннями залізничного транспорту на Євроазіатському континенті займаються в певній мірі міждержавні загальнотранспортні організації. Це Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ) і Комітет з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй (КВТ ЄЕК ООН).

В галузі тільки залізничного транспорту діють дві спеціалізовані міжнародні організації, в рамках яких відбувається багатостороннє співробітництво держав. Це Організація співробітництва залізниць, виконавчий орган якої – Комітет ОСЗ знаходиться у Варшаві (Польща), та Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), штаб-квартира якої знаходиться у Берні (Швейцарія).

На території країн колишнього СРСР утворено координуючий орган – Раду залізничного транспорту держав – учасниць СНД, в якій беруть участь з голови адміністрацій і органів управління залізничним транспортом держав СНД. Ця Рада має ряд рис міждержавної організації, тому пропонується визначити її як міждержавну квазі-організацію.

Крім міждержавних організацій діє ряд організацій, членами яких є залізниці, як суб’єкти приватного права. Це, перш за все, Міжнародний союз залізниць та Комітет залізничного транспорту. Названа вище Організація співробітництва залізниць має подвійний статус, оскільки крім Наради міністрів, одним із керівних органів цієї організації є Конференція генеральних директорів залізниць, на якій генеральні директори, чи їхні представники репрезентують залізниці, як суб’єкти приватного права, а прийняті Конференцією рішення не накладають зобов’язань на держави.

РОЗДІЛ 2
Міждержавні загальнотранспортні організації

2.1 Європейська конференція міністрів транспорту

ЄКМТ була створена з метою вжити всіх необхідних заходів для досягнення на загальному або реґіональному рівні, найефективнішого використання і раціонального розвитку європейських внутрішніх сполучень міжнародного значення, а також для координації і сприяння діяльності міжнародних організацій, що стосуються європейських внутрішніх перевезень, беручи до уваги роботу наднаціональних органів в цій галузі.

Питаннями, які досліджуються ЄКМТ і по яких Міністри приймають рішення, є: загальні напрямки транспортної політики; інвестиції в транспортний сектор; потреби інфраструктури; особливості розвитку залізничних, автомобільних і внутрішніх водних перевезень; справи комбінованих перевезень; міські перевезення; дорожня безпека і правила руху, знаки і сигнали; доступ до транспорту інвалідів. Питаннями, які глибоко вивчаються останнім часом, є майбутнє застосування нових технологій, захист довкілля, інтеграція країн Центральної і Східної Європи в Європейський транспортний ринок.

Секретаріат ЄКМТ щороку публікує статистичні аналізи тенденцій в перевезеннях і інвестиціях, організовує круглі столи і симпозіуми. Центр документації ЄКМТ веде базу даних ТРАНСДОК. Ці дані доступні як на цифрових компакт-дисках, так і через телекомунікаційні мережі. З адміністративних причин Секретаріат ЄКМТ приєднаний до Секретаріату Організації по економічному співробітництву і розвитку, що знаходиться в Парижі. Україна є членом ЄКМТ з 1996 року.

2.2 Комітет внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН

На засіданнях комітету, які щорічно в першій половині лютого проходять у Женеві, підводяться підсумки роботи і визначаються подальші напрямки робіт з широкого кола питань, пов’язаних з усіма видами транспорту, крім морського і авіаційного.

В частині, що стосується залізничного транспорту КВТ ЄЕК ООН веде, зокрема, справи таких міжнародних угод:

  1. Європейська угода про міжнародні магістральні залізничні лінії (AGC / СМЖЛ). Україна приєдналася до цієї угоди ще в 1986 р.
  2. Європейська угода про найважливіші лінії міжнародних комбінованих перевезень і пов’язані об’єкти (AGTC / СЛКП). Україна не є членом цієї угоди, і це стало одним із чинників, що стримують розвиток міжнародних комбінованих перевезень в Україні.

В даний час в рамках КВТ ЄЕК ООН також розробляються:

  1. Проект Конвенції ЄЕК ООН про процедуру міжнародного митного транзиту при перевезенні вантажів залізничним транспортом;
  2. Проект Конвенції ЄЕК ООН про митний режим, що застосовується до контейнерів, які передані в пул і використовуються для міжнародних перевезень (Конвенція про контейнерний пул).
  3. Проект транс-європейської залізничної магістралі (TER / ТЕЖ).

В рамках КВТ працюють допоміжні органи, діяльність яких стосується залізничного транспорту. Це Робоча група з залізничного транспорту, Робоча група з комбінованих перевезень; Робоча група з митних питань, пов’язаних з транспортом; Робоча група з перевезень небезпечних вантажів; Робоча група з тенденцій і політики в області транспорту і економіки транспорту; Робоча група з статистики транспорту; Робоча група з питань шуму; кілька робочих груп з питань безпеки.

Співробітництво України в ЄКМТ та КВТ ЄЕК ООН потребує більшої уваги з боку Міністерств транспорту та закордонних справ України.

РОЗДІЛ 3
Міждержавні спеціалізовані організації, що діють у галузі залізничного транспорту

3.1 Організація співробітництва залізниць

Організація співробітництва залізниць (ОСЗ) є міжнародною спеціалізованою організацією, створеною 28 червня 1956 року на Нараді Міністрів, що відають залізничним транспортом. Держави-учасниці представлені в ОСЗ своїми транспортними міністерствами і центральними державними органами, що відають залізничним транспортом. Організація створювалася як транспортний орган Ради Економічної Взаємодопомоги, тому на початку до неї увійшли всі країни РЕВ. Після виходу з ОСЗ Німецької Демократичної Республіки та вступу до організації країн, що утворилися на території колишнього СРСР, на 1 січня 2000 року членами організації були 27 країн (Додаток А).

Основними питаннями діяльності ОСЗ є:

  • створення передумов і співробітництво при здійсненні міжнародних залізничних перевезень між країнами Європи й Азії, включаючи комбіновані перевезення;
  • співробітництво з проблем, пов’язаних із транспортною політикою, правовими і екологічним аспектами залізничного транспорту;
  • ведення Угоди про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС), Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)[18], договору про Правила користування вагонами в міжнародному сполученні (ПКВ)[19], договору про Міжнародний залізничний пасажирський тариф (МПТ), договору про Єдиний транзитний тариф (ЄТТ), договору про Правила розрахунків за перевезення в міжнародному пасажирському і вантажному сполученнях і інших правових документів, пов’язаних із міжнародними перевезеннями;
  • формування загальних принципів єдиного міжнародного транспортного права;
  • розвиток співробітництва по вдосконалюванню правил експлуатації і технічних умов, а також модернізації ліній, на яких здійснюються міжнародні перевезення;
  • вирішення економічних проблем міжнародного співробітництва залізниць країн – членів ОСЗ;
  • співробітництво з іншими міжнародними організаціями, що займаються питаннями залізничного транспорту і комбінованих перевезень.

Вищим керівним органом ОСЗ є Нарада Міністрів. Вона організує роботу з питань транспортної політики, економічних аспектів транспорту, в тому числі комбінованих перевезень; ведення справ угод про міжнародне пасажирське і вантажне сполучення та інших документів, пов’язаних із міжнародними перевезеннями; формування загальних принципів єдиного міжнародного транспортного права; розвитку співробітництва з іншими міжнародними організаціями в області залізничного транспорту і комбінованих перевезень.

Керівним органом ОСЗ по співробітництву на рівні залізниць є Конференція генеральних директорів (відповідальних представників) залізниць. Конференція організує роботу з питань міжнародних залізничних перевезень між країнами Європи й Азії, включаючи комбіновані перевезення; обміну інформацією про очікувані зовнішньоторговельні перевезення і, на цій підставі, розробки спільних конкурентноздатних пропозицій; встановлення правил користування вагонами і контейнерами в міжнародному сполученні; організації розрахунків між залізницями; розвитку співробітництва з іншими міжнародними організаціями; економіки і фінансів залізниць; технічних і науково-дослідних проблем.

Виконавчим органом Організації співробітництва залізниць є Комітет ОСЗ. Він забезпечує діяльність Організації в період між сесіями Наради Міністрів і по відношенню до Конференції Генеральних директорів виконує функції секретаріату. До складу Комітету входять фахівці, направлені в Комітет членами ОСЗ. Комітет очолює голова Комітету. До складу керівництва Комітету входять заступники голови і секретар Комітету.

Робочими органами ОСЗ є:

  • Постійні Комісії з транспортної політики, екології і комбінованих перевезень; транспортного права; експлуатації залізниць; фінансово-економічних, тарифних питань і маркетингу; технічних питань залізниць (V).
  • Тимчасові робочі групи експертів з питань прямого вантажного залізничного сполучення між країнами Європи й Азії; розробки змін і доповнень до Правил користування вагонами; ставок і розцінок Правил користування вагонами; стикування національних залізничних телефонних мереж залізниць-членів ОСЗ; розробки технічних нормативів для пристроїв електропостачання і залізничної колії з високошвидкісним рухом потягів у напрямку Європа-Азія; безпаперової технології перевезення вантажів; взаємодії електронних систем резервування місць; транспортних коридорів; вироблення рекомендацій по технічних вимогах на влаштування і утримування швидкісної магістралі у сполученні Європа-Азія; розробки алфавітної частини китайсько-німецько-російського тезауруса “Транспорт”; питання зближення УМВС-ЦІМ.
  • Спільні групи з іншими міжнародними організаціями: ОСЗ/ЕСКАТО з проекту розвитку перевезень контейнерів маршрутними потягами у сполученні Азія-Європа; ОСЗ/ЦІТ з питання застосування накладної ЦІМ у якості прямої накладної для сполучення з країнами, що застосовують УМВС і накладної УМВС у зворотному напрямку; ОСЗ/МСЗ з кодування й інформатики.

З 1958 року Комітет ОСЗ видає журнал “Бюлетень ОСЗ” шість разів у рік на китайській, німецькій і російській мовах. У “Бюлетені ОСЗ” міститься інформація про діяльність ОСЗ, публікуються матеріали про актуальні, у тому числі правові проблеми удосконалювання і розвитку залізничного транспорту, висвітлюються питання обміну досвідом між залізницями в області експлуатаційної діяльності, впровадження нової техніки і передової технології, поліпшення економічних показників роботи.

Зміна Положення про Організацію співробітництва залізниць на XXI сесії Наради Міністрів (Варшава, РП, 1993 рік) розширило можливість стати членом ОСЗ центральним органам залізниць, а також передбачило інші форми участі в ОСЗ, а саме в якості асоційованого члена і спостерігача. При цьому фірми й організації, безпосередньо зв’язані з діяльністю залізниць, можуть брати участь у роботі ОСЗ у якості приєднаного підприємства. Статус спостерігачів в ОСЗ мають адміністрації Німецьких, Французьких і Грецьких залізниць.

Україна стала учасницею ОСЗ в червні 1992 року. Представляє Україну в цій організації Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця). У зв’язку з приєднанням Укрзалізниці до угод УМВС та УМПС, Кабінет Міністрів України 3 квітня 1993 р. за №246 прийняв постанову “Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення”, в якій зобов’язав залізниці, морські пароплавства, вантажовідправників і вантажоодержувачів України забезпечити виконання цих угод.

Участь України в ОСЗ має безумовно позитивні наслідки і є необхідною умовою інтеграції залізничного транспорту України в транспортну систему Європи і Азії.

3.2 Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень

Перша Міжнародна конвенція про залізничні вантажні перевезення (ЦІМ) – Convention internationale sur le transport de marchandises par chemins de fer (CIM) була укладена ще в 1890 році. Цією Конвенцією, у відповідності з діючим на той час міжнародним правом, був утворений Адміністративний союз з постійним секретаріатом – Центральним бюро. Адміністративні союзи XIX століття, такі як Центральне бюро міжнародних залізничних перевезень, Поштовий союз, Союз телезв’язку та інші, були інституційним продовженням міжнародних дипломатичних конференцій. Нагляд за управлінням Центральним бюро проводила Федеральна Рада Швейцарії.

В 1959 році наглядові функції, що виконувалися Федеральною Радою Швейцарії, були передані Адміністративному комітетові, який складався із представників держав – членів Організації.

Під час 8-ї ревізійної конференції в 1980 році інституційні положення Конвенції були піддані докорінній реформі, що привело до створення міжурядової організації, сучасної як по своїй природі, так і за структурою.

Відповідно до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) – Convention relative aux transports internationaux ferroviaire (COTIF) – від 9 травня 1980 року[20], яка набула чинності з 1 травня 1985 року, була утворена Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ) – l’Organisation intergouvernementale pour les transports internationaux ferroviaires (OTIF).

ОТІФ є юридичною особою, як на рівні публічного міжнародного права, так і в рамках національних правових систем держав – учасниць цієї організації.

Основною метою ОТІФ є встановлення єдиного правопорядку для перевезень пасажирів, багажу і вантажів в міжнародному прямому залізничному сполученні між державами – членами, а також сприяння застосуванню і розвитку цього правопорядку. (КОТІФ, Стаття 2, §1).

Єдиний правопорядок означає систему єдиних (уніфікованих, однакових) правових норм в різних державах. Прямим сполученням називають перевезення за одним перевізним документом (білетом – для пасажирів, накладною – для вантажів) від місця відправлення до місця призначення.

Даний єдиний правопорядок може також застосовуватися для такого міжнародного прямого сполучення, при якому на доповнення до залізничних ліній використовуються наземні, морські, а також внутрішні водні шляхи (КОТІФ, Стаття 2, §2).

При ратифікації, затвердженні або приєднанні до КОТІФ держави – учасниці зобов’язуються включити норми Конвенції у своє національне правове поле. Єдина система правових норм (правопорядок) для регулювання міжнародних залізничних перевезень міститься в додатках до Конвенції, які є її невід’ємною частиною:

  • Додаток А, Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ) – Regles uniformes concernant le contrat de transport international ferroviaire des voyageurs et des bagages (CIV)
  • Додаток Б, Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ) – Regles uniformes concernant le contrat de transport international ferroviaire des marchandises (CIM), що в свою чергу має:
  • Додаток (анекс) I, Реґламент міжнародних залізничних перевезень небезпечних вантажів (РІД) – Reglement concernant le transport international ferroviaire des marchandises dangereuses (RID);
  • Додаток (анекс) II, Реґламент міжнародних залізничних перевезень приватних вагонів (РІП) – Reglement concernant le transport international ferroviaire des wagons de particuliers (RIP);
  • Додаток (анекс) III, Реґламент міжнародних залізничних перевезень контейнерів (РІКо) – Reglement concernant le transport international ferroviaire des conteneurs (RICo);
  • Додаток (анекс) IV, Реґламент міжнародних залізничних перевезень експрес-посилок (РІЕкс) – Reglement concernant le transport international ferroviaire des colis express (RIEx)

На 1 січня 1999 року до складу ОТІФ входили 39 держав на трьох континентах (Європа, Північна Африка, Азія-Близький Схід): Албанія, Алжир, Австрія, Бельгія, Боснія-Герцеґовина, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Ірак, Іран, Ірландія, Іспанія, Італія, Литва, Ліван, Ліхтенштейн, Люксембург, Колишня Югославська Республіка Македонія, Марокко, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сирія, Словацька Республіка, Словенія, Туніс, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція.

image002

Рис 1.1 Країни – члени Міжурядової організації міжнародних залізничних перевезень

Литва і Україна були першими державами колишнього Радянського Союзу, що заявили про намір приєднатися до Організації. Для Литви приєднання набуло чинності з 1 листопада 1995 року. Із п’яти держав колишньої Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія тільки Союзна Республіка Югославія (Сербія/Чорногорія) не є учасницею Організації.

В даний час єдиний правопорядок, створений ОТІФ застосовується для міжнародних перевезень на близько 240 000 км залізничних ліній, кількох тисячах кілометрів автодоріг (700 для вантажних і 8 000 для пасажирських перевезень) і водних шляхів (13 000 для вантажних і 17 000 для пасажирських перевезень).

Діяльність Організації забезпечується такими органами:

  • Генеральна асамблея є найвищим керівним органом ОТІФ; складається з представників всіх держав – учасниць. Проводиться кожні п’ять років або на запит однієї третини держав-учасниць.
  • Адміністративний комітет складається з представників дванадцяти держав – учасниць. В даний час головування в комітеті прийняла на себе Швейцарія. Комітету доручено, зокрема, контролювати адміністративні і фінансові справи Центрального бюро, а також затверджувати річну програму роботи, бюджет, річний звіт про діяльність і річний фінансовий звіт Організації;
  • Ревізійна комісія складається з представників держав – учасниць. Вона приймає рішення щодо пропозицій про поправку тих положень Єдиних правил ЦІВ і ЦІМ, які допускають спрощену і прискорену процедуру для ревізії (внесення поправок). Вона також попередньо розглядає пропозиції, що стосуються поправок власне КОТІФ і тих статей ЦІВ/ЦІМ, рішення про зміну яких має право прийняти тільки Генеральна асамблея;
  • Комісія експертів з перевезень небезпечних вантажів складається з представників держав – учасниць і приймає рішення щодо пропозицій про поправку положень Реґламенту перевезень небезпечних вантажів (РІД);
  • Центральне бюро міжнародних залізничних перевезень (ОЦТІ) – l’Office central des transports internationaux ferroviaires (OCTI) виконує функції секретаріату Організації.

Штаб-квартира Організації знаходиться в Берні. Організація уклала відповідну Угоду зі Швейцарією про місцеперебування в 1988 році.

Центральне бюро міжнародних залізничних перевезень, зокрема:

  • попередньо розглядає пропозиції поправок до Конвенції, які передбачається обговорювати на засіданнях Комісій і Генеральної асамблеї;
  • скликає Комісії;
  • веде списки ліній, на яких застосовується Конвенція;
  • отримує повідомлення від держав – учасниць і транспортних підприємств, і передає їх іншим державам – учасницям і транспортним підприємствам;
  • публікує періодичний бюлетень;
  • представляє Організацію в інших міжнародних організаціях;
  • розробляє проекти річної програми роботи і річного бюджету Організації і подає його Адміністративному комітетові для затвердження;
  • веде фінансові справи Організації в межах затвердженого бюджету;
  • висловлює думку з приводу спорів, що виникають з тлумачення або застосування Конвенції;
  • співпрацює в арбітражному врегулюванні спорів;
  • полегшує фінансові стосунки між транспортними підприємствами, що виникають з потреб міжнародного сполучення;
  • виконує рішення і доручення, довірені йому Генеральною асамблеєю, Адміністративним комітетом та Комісіями.

З 1 січня 1995 року Центральне бюро очолює Міхель Бурґманн (Mr. Michel Burgmann) з Німеччини.

 

Основні задачі Організації

Модернізація права міжнародних залізничних перевезень.

Європейський процес інтеграції та загальні тенденції лібералізації в області транспортної політики в багатьох державах – учасницях і в самих залізничних компаніях сьогодні, без сумніву, визначають найважливіші напрямки розвитку права міжнародних залізничних перевезень.

Директива Європейського союзу 440/91 поставила на законодавчому рівні перед державами – членами ЄС вимогу розділити інфраструктуру і перевезення (комерційну експлуатацію). В свою чергу перевезення розділяються на пасажирські і вантажні. Таке розділення має відбутися шляхом виділення окремих і незалежних підприємств (компаній): операторів інфраструктури і перевізників (пасажирських і вантажних операторів).

При цьому під інфраструктурою розуміють колію, контактну мережу, пристрої і обладнання для управління рухом, а також діяльність по утриманню цієї інфраструктури і по управлінню рухом, включаючи розробку графіків руху поїздів. Компанії-перевізники володіють локомотивами і вагонами, організують всю роботу з клієнтами (продаж квитків, обслуговування пасажирів в поїздах, приймання і видача вантажів для перевезення, їх навантаження і розвантаження, охорона, оформлення перевезення, експедиторська діяльність, тощо). Компанії-перевізники будують свої відносини з компаніями-операторами інфраструктури на основі договорів, сплачуючи останнім за користування інфраструктурою (за “нитки” графіку руху). Якщо коштів, отриманих компаніями-операторами інфраструктури не вистачає для утримання інфраструктури, то недостача покривається державою.

Це розділення, яке вже здійснюється, або найближчим часом планується здійснити, а також забезпечення відповідної експедиторської діяльності потребують фундаментальної ревізії і переробки чинного права міжнародних залізничних перевезень.

Сьогодні уніфіковані норми КОТІФ регулюють тільки ті відносини цивільно-правового характеру, які стосуються договору між клієнтами і залізничними компаніями. На 3-й Генеральній асамблеї ОТІФ (листопад 1995 року) визнано, що останні тенденції в галузі міжнародних залізничних перевезень потребують уніфікації в значно ширшій області. Асамблея доручила Ревізійній комісії і Центральному бюро провести роботи з перегляду Конвенції у зв’язку з новими обставинами. За цей час проведена підготовча робота у таких напрямках:

  1. Модернізація самої Конвенції – нові задачі Організації, її компетенція, фінансування; спрощена процедура внесення змін до Конвенції, полегшення можливостей для приєднання, тощо.
  2. Модернізація Єдиних правил ЦІМ, тобто уніфікованих правових норм, що стосуються перевезень вантажів. В цій області, зокрема, проводиться пошук підходів, прийнятих при регулюванні міжнародних автомобільних перевезень (ЦМР). Розширюються можливості договірних відносин, як між клієнтами і залізничними підприємствами, так і між самими залізничними підприємствами. Забезпечується ведення системи спільної відповідальності всіх залізничних підприємств, що залучені до перевезення. Компанії-оператори інфраструктури будуть кваліфікуватися новими правовими нормами, як агенти перевізника. За дії операторів інфраструктури перед клієнтами буде відповідати перевізник.
  3. Модернізація Єдиних правил ЦІВ, тобто уніфікованих правових норм, що стосуються перевезень пасажирів. Як і для Єдиних правил ЦІМ, в цій області проводиться лібералізація і модернізація норм, особливо тих, що стосуються відповідальності. Підготовлені окремі правила, що встановлюють відповідальність перевізника за збитки, спричинені затримками (запізненням) поїздів.
  4. Створення уніфікованих норм, що стосуються вагонів. Буде визначена чітка різниця між правилами технічного допуску вагонів для перевезень і правилами використання вагонів на договірній основі, як засобу перевезення в міжнародному сполученні.
  5. Створення уніфікованих норм, що стосуються договору про використання перевізниками іноземної залізничної інфраструктури.
  6. Реструктуризація Реґламенту міжнародних залізничних перевезень небезпечних вантажів (РІД).

На 4-й Генеральній асамблеї (вересень 1997 року) прийняті основні напрямки для подальшого обговорення Конвенції і важливі рішення щодо майбутніх цілей і задач Організації.

 

Правові норми для перевезень небезпечних вантажів.

Розвиток правових норм, що стосуються перевезень небезпечних вантажів, був і залишається однією з основних і постійних задач ОТІФ. Ця робота ведеться Організацією по таких напрямках:

  1. З 1993 по 1995 рік були розроблені і з 1 січня 1997 року набули чинності зміни Реґламенту перевезень небезпечних вантажів (РІД). Роботи по пристосуванню (адаптації) РІД до досягнень науково – технічного прогресу і узгодженню (гармонізації) з приписами, які використовуються на інших видах транспорту (рекомендаціями ООН), проводяться постійно. Доповнення, прийняті в 1996 і 1997 роках, набули чинності з 1 січня 1999 року.
  2. З 1993 року продовжується робота по корінній реструктуризації РІД. Перш за все, застосування правових норм для перевезень небезпечних вантажів, не повинно в майбутньому залежати від наявності транспортного договору ЦІМ. Крім цього, технічні додатки до РІД повинні базуватися на потребах і інтересах клієнтів. Ці важливі роботи здійснюються узгоджено з паралельною роботою з реструктуризації АДР – правових норм для перевезень небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Схоже, що ці роботи будуть завершені протягом 1999 – 2000 років. Набуття ними чинності передбачається з 1 січня 2001 року.

 

Розширення області застосування.

Іншою правовою системою, що регулює міжнародні залізничні перевезення на Євразійському континенті, є система двох угод – Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення (УМВС) і Угоди про міжнародне пасажирське залізничне сполучення (УМПС). Ці угоди укладені між частиною держав – членів Організації співробітництва залізниць (ОСЗ).

Зближення і наступне об’єднання правових систем КОТІФ/ЦІМ/ЦІВ і УМВС/УМПС є ще одним важливим питанням, що потребує вирішення. Зважаючи на безлад, спричинений занепадом економічної системи державного втручання в країнах Центральної та Східної Європи, для держав ОТІФ і ОСЗ є можливість об’єднати зусилля для встановлення прямого залізничного сполучення від Атлантичного до Тихого Океанів.

Проте, поки що є тільки декілька держав, де існують політичні і економічні умови, які дозволяли б лібералізувати правові норми залізничних перевезень, як це зараз робиться при ревізії КОТІФ і її додатків. Чи можна віднести до таких держав Україну – залежатиме від рішучості її керівництва проводити послідовні і тверді кроки в напрямку Європейської інтеграції.

 

Полегшення перетину кордонів

На основі доручення 2-ї Генеральної асамблеї (грудень 1990 року), ОТІФ в співробітництві з Європейською економічною комісією ООН (ЄЕК ООН), Комітетом залізничного транспорту (ЦІТ) і Міжнародним союзом залізниць (МСЗ) підготувала значну кількість пропозицій і рекомендацій, що мають на меті вдосконалення прикордонних процедур при міжнародних залізничних перевезеннях пасажирів і вантажів (програма Facirail – Фесирейл). На 4-й Генеральній асамблеї (вересень 1997 року) діяльність по полегшенню перетину кордонів затверджено як окрему і постійну задачу ОТІФ.

 

Технічна єдність залізниць, технічний контроль

Уряди держав – членів ОТІФ усвідомлюють, що міжнародне співробітництво в рамках Організації не повинно обмежуватися розвитком і адаптацією тільки тих правових норм, які стосуються договору про міжнародне залізничне перевезення між перевізником і клієнтом.

Для залізничного виду транспорту, як ні для яких інших важливими є технологічні і технічні аспекти перевезень. Тому ще однією надзвичайно важливою задачею, особливо в рамках ОТІФ, є збільшення зусиль на державному рівні для гармонізації правових норм в цій області.

Це стосується, насамперед затвердження єдиних технічних стандартів для технічних засобів залізничних перевезень, погодження (гармонізація) процедур технічного допуску і сертифікації рухомого складу і перевізних пристосувань для використання в міжнародних перевезеннях, створення єдиних правил їх виробництва і експлуатації. Згадаймо Конвенцію 1882 року про технічну єдність залізниць (ТЄ), яка була підписана не менше ніж 26-ма із 39-ти держав ОТІФ.

4-а Генеральна асамблея (вересень 1997 року) доручила Центральному бюро і Ревізійній комісії опрацювати в співробітництві з організаціями, компетентними в розвитку технічних стандартів в залізничному секторі, пропозиції у цій сфері для представлення наступній Генеральній асамблеї. З того часу Центральне бюро представило державам – членам дві пропозиції, що стосуються затвердження технічних норм і прийняття уніфікованих технічних приписів, а також процедур технічного допуску технічних засобів для використання в міжнародному сполученні.

Розгляд питань у цій сфері розпочався в рамках Ревізійної комісії ОТІФ.

Співробітництво між органами технічного контролю деяких країн – членів ОТІФ вже налагоджене. Цей процес може розвиватися в напрямку поступового надання ОТІФ і її секретаріату – Центральному бюро – функцій повноважних органів для міжнародного правового регулювання у технічній сфері залізниць. Їх завдання полягало би у регулюванні на міждержавному рівні допуску і контролю технічних засобів та рухомого складу. До речі, у сфері цивільної авіації вже створено спільний секретаріат національних органів авіаційного контролю (JAA) в Парижі, як попередник європейського повноважного міждержавного авіаційного органу.

Майбутнє ОТІФ

На основі рішень 3-ї Генеральної асамблеї (листопад 1995 року) секретаріат Організації опрацював далекосяжні пропозиції, відповідно до яких планується розширити задачі функції ОТІФ на все, що належить до компетенції держав, стосується міжнародних залізничних перевезень і може бути гармонізоване або вдосконалене через співробітництво держав в рамках ОТІФ. На 4-й Генеральній асамблеї (вересень 1997 року) прийняті принципові рішення у формі основних напрямків. Остаточне рішення щодо майбутніх задач ОТІФ прийняте 5-ю Генеральною асамблеєю, яка проведена в червні 1999 року.

– В області інфраструктури: ОТІФ повинен встановити єдину (уніфіковану) систему правових норм (правопорядок) для користування залізничною інфраструктурою для міжнародних залізничних перевезень.

– Технічні питання: є предметом дослідження певних питань, які стосуються розподілу сфер відповідальності на рівні Європейського Союзу. Напевне,        відповідальність ОТІФ буде розширена і на технічні питання. Як наслідок, в компетенції ОТІФ буде затвердження технічних норм. Таким чином організаціям, які представляють залізниці, як сектор господарства, будуть надаватися повноваження для розробки цих норм. В такому разі, на основі юридично зобов’язуючих технічних норм, ОТІФ буде також розробляти єдині (уніфіковані) процедури прийняття матеріалів і обладнання, що використовуються на залізницях в міжнародних перевезеннях.

– Інтероперабельність (експлуатаційна сумісність): ОТІФ повинен сприяти зняттю перешкод при перетині кордонів.

– Матеріали і обладнання, що використовуються на залізницях: ОТІФ повинен встановити єдиний (уніфікований) правопорядок для надання гарантій стосовно матеріалів і обладнання, що використовуються на залізницях в міжнародних перевезеннях.

 

Процедура перегляду КОТІФ і надання рішенням чинності в законодавчому порядку

Для рішень Генеральної асамблеї ОТІФ і для рішень Ревізійної комісії мають виконуватися дві різні процедури перегляду. Наскільки це можливо, зміни положень додатків до КОТІФ мають бути в компетенції Ревізійної комісії.

Процедура ратифікації для надання рішенням чинності має бути відмінена. Рішення Генеральної асамблеї і Ревізійної комісії мають набувати чинності відповідно через 12 або 18 місяців після прийняття.

 

Майбутні зміни в результаті перегляду КОТІФ

Після першого прочитання проекту матеріалів перегляду можна зробити такий короткий підсумок майбутніх змін в КОТІФ:

  • більша свобода договору (контракту);
  • відміна зобов’язання здійснювати перевезення,
  • пристосування принципів відповідальності до нового становища у зв’язку з відділенням інфраструктури від перевезень,
  • поява нових видів перевізників,
  • створення законодавства для договорів (контрактів), що стосуються користування інфраструктурою,
  • створення нового законодавства для рухомого складу.
Рішення 4 Генеральної асамблеї ОТІФ

4 Генеральна асамблея ОТІФ (Афіни, 8-11 вересня 1997) визначила графік і напрямки продовження робіт з перегляду КОТІФ. Для сприяння і поліпшення міжнародних залізничних перевезень 4 Генеральна асамблея ОТІФ підтвердила, що цілі організації мають бути розширені, щоб включити в сферу регулювання ОТІФ договір (контракт) на користування вагонами, контракт на користування інфраструктурою, а також сприяти зняттю перешкод при перетині кордонів. Відповідальні органи ОТІФ отримали повноваження для продовження своєї роботи в областях затвердження технічних норм на залізничне обладнання і технічні процедури, прийняття засобів пересування (залізничних вагонів і локомотивів).

Для вдосконалення нового тексту проекту Ревізійна комісія провела ряд засідань, на яких розглядалися базова конвенція, технічні питання, проекти нових ЦІВ, ЦІМ, УІВ і РУІ. (УІВ і РУІ – нові додатки до КОТІФ. УІВ міститиме єдині правові приписи для договору щодо використання вагонів. РУІ має на меті регулювання принципів договору на використання інфраструктури, а також відповідальності перевізника і оператора інфраструктури.

На 5-й Генеральній асамблеї в рамках протоколу про модифікацію чинної Конвенції були затверджені такі тексти:

  • Нова базова конвенція (COTIF/КОТІФ);
  • Додаток А (CIV/ЦІВ – Правила до договору про міжнародне перевезення пасажирів);
  • Додаток В (CIM/ЦІМ – Правила до договору про міжнародне перевезення вантажів);
  • Додаток С (RID/РІД без технічних додатків – Правила перевезення небезпечних вантажів);
  • Додаток D (UIV/УІВ – Правила до договору про використання вагонів і локомотивів);
  • Додаток Е (RUI/РУІ – Правила до договору про використання інфраструктури);
  • Додаток F (APTU/АПТУ – Угода про затвердження технічних норм і прийняття єдиних технічних правил);
  • Додаток G (ATMF/АТМФ – Угода про технічний допуск залізничних технічних засобів).
Україна і ОТІФ

Україна в 1997 році заявила про намір приєднатися до КОТІФ і вступити в ОТІФ. Цей намір дістав підтримку всіх держав – учасниць. На першому етапі під дію правових положень КОТІФ передбачено підпорядкувати ряд транзитних залізничних ліній з шириною колії 1435 мм (державний кордон з Угорщиною – Чоп, державний кордон зі Словаччиною – Чоп – Дякове – державний кордон з Румунією – 112 км, державний кордон зі Словаччиною – Ужгород – Чоп – 35 км), а також лінію Батєве – Мукачеве – 25 км.

Приєднання України набуде чинності через місяць після прийняття Верховною Радою України відповідного закону і направлення Міністерством закордонних справ України ноти про це Уряду Швейцарії.

Паралельно з роботою на державному і міждержавному рівні застосування правових норм КОТІФ потребує розробки і реалізації галузевої програми заходів, яка, зокрема, має включати:

  • доопрацювання перекладу КОТІФ на українську мову у зв’язку з прийняттям 5-ю Генеральною асамблеєю ОТІФ протоколу про модифікацію чинної Конвенції;
  • друк необхідної кількості примірників Конвенції;
  • розробка і впровадження технології обробки накладних ЦІМ;
  • переклад правових документів укладених в рамках ЦІТ, що регулюють експлуатаційні, технічно-технологічні, фінансові відносини між підприємствами-перевізниками

Для ефективного застосування правових норм КОТІФ необхідне навчання всіх причетних працівників вантажного та вагонного господарства, фінансистів, юристів, а особливо працівників прикордонних станцій.

Окремої уваги потребує спільна робота фахівців лінгвістів, юристів, фінансистів, та залізничників по доопрацюванню перекладу КОТІФ на українську мову для її схвалення Верховною Радою України. При перекладі має бути досягнута найточніша відповідність оригіналу та однозначність при тлумаченні правових норм Конвенції. В процесі перекладу часто виявляється невідповідність існуючих в іноземній та українській мові юридичних термінів, що потребує наукового опрацювання, розробки словника – тезауруса.

Членство України в Міжурядовій організації міжнародних залізничних перевезень і набуття досвіду застосування норм Конвенції про міжнародні залізничні перевезення є необхідними ланками в процесі європейської інтеграції і гармонізації законодавства України з нормами країн-членів Європейського Союзу.

3.3 Рада залізничного транспорту держав – учасниць СНД

Створення і мета

Питання про створення координаційного залізничного органу на території колишнього СРСР офіційно було розглянуте учасниками консультативного процесу на VI Таллінській нараді глав і представників урядів з організації співробітництва в області транспорту і зв’язку 20 вересня 1991 року.

14 лютого 1992 року Глави урядів 11 держав Співдружності Незалежних Держав підписали Угоду про координаційні органи залізничного транспорту, відповідно до якої була заснована Рада залізничного транспорту, що складається з глав адміністрацій і органів управління залізничним транспортом держав СНД.

Офіційною датою створення Ради можна вважати 9 березня 1992 року, коли в Москві відбулося перше, організаційне, засідання Ради. У першому засіданні брали участь керівники залізниць Азербайджану, Вірменії, Білорусії, Казахстану, Киргизії, Молдавії, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, України. У якості спостерігача в засіданні брав участь керівник Закавказької залізниці (у часи СРСР Закавказька залізниця об’єднувала в собі залізничний транспорт Грузії і Вірменії). Основним підсумком цього засідання було узгодження проекту Положення про Раду залізничного транспорту.

Статутні документи Ради: Положення про Раду залізничного транспорту держав-учасниць Співдружності та Положення про Дирекцію Ради залізничного транспорту держав-учасниць Співдружності були затверджені протоколом засідання Ради глав урядів СНД від 20 березня 1992 р.

В другому засіданні Ради, що відбулося 6 травня 1992 року, брали участь керівники залізниць Грузії, Латвії, Литви й Естонії, з 1997 року в роботі Ради бере участь Національна Компанія “Болгарські державні залізниці”.

Головною метою Ради є координація роботи залізничного транспорту на міжнародному рівні, вироблення узгоджених умов і принципів роботи залізничного транспорту для забезпечення функціонування і розвитку транспортних і економічних зв’язків між державами СНД, а також із третіми країнами, прийняття нормативних документів по колу своєї діяльності.

Членство

Членами Ради є глави адміністрацій і органів управління залізничним транспортом держав-учасниць Співдружності, що входять до складу Ради за посадою. Як асоційовані члени у роботі Ради беруть участь керівники залізничних адміністрацій Латвії і Болгарії. Залізничні адміністрації Литви й Естонії беруть участь у роботі Ради відповідно до окремих договорів.

Кожний член Ради має один голос. Рішення з питань, що не зачіпають економічних інтересів членів Ради, приймаються кваліфікованою більшістю в дві третини голосів. При цьому рішення Ради не є обов’язковими для тих членів Ради, що не висловили згоду з ними. Рішення з фінансових питань приймаються одноголосно.

Асоційовані члени й інші учасники Ради беруть участь у засіданнях із правом дорадчого голосу. Рішення Ради є для асоційованого члена й учасника Ради обов’язковими, крім тих випадків коли він висловив свою незгоду з ними й офіційно заявив про це.

У засіданнях Ради бере участь Голова Дирекції Ради з правом дорадчого голосу.

Структура

Вищим органом Ради є засідання Ради, що проводяться не рідше, ніж двічі на рік.

Головою Ради є Міністр шляхів сполучення Російської Федерації без обмеження терміну. Члени Ради щорічно обирають Співголову зі складу членів Ради, який виконує функції Голови у випадку його відсутності.

Засідання скликає Голова. Проводяться засідання, як правило, по черзі в кожній з держав-учасниць. Позачергові наради можуть скликатися з ініціативи Голови або за пропозицією одного або кількох членів.

Постійно діючим виконавчим органом Ради є Дирекція. Дирекцію очолює Голова Дирекції. Дирекція є юридичною особою, має свій штат, самостійний баланс, відособлене майно. Знаходиться Дирекція в Російській Федерації в Москві. Основне завдання Дирекції – реалізація рішень Ради, контроль виконання рішень Ради, здійснення функцій Секретаріату на засіданнях і інших функцій за дорученням Ради.

Для вирішення окремих питань у період між засіданнями Ради Дирекція за дорученням Ради скликає наради уповноважених представників – членів Ради, що призначаються керівниками залізничних адміністрацій з числа керівного складу залізничної адміністрації.

Рішеннями Ради створено ряд робочих органів:

  • Тарифна конференція повноважних представників залізничних адміністрацій; проводиться не рідше одного разу на рік; основне завдання Тарифної конференції – проведення погодженої тарифної політики і вироблення рекомендацій щодо рівня ставок за перевезення;
  • Постійно діюча Комісія повноважних фахівців вагонного господарства залізничних адміністрацій, що виробляє єдині технічні рішення, нормативи і здійснює практичні дії, спрямовані на забезпечення працездатності вагонного парку;
  • Інформаційно-технічний центр з обліку вагонного і контейнерного парків і їхнього технічного стану, що займається інформаційним забезпеченням і схоронністю парку вантажних вагонів і контейнерів;
  • Комісія фахівців з інформатизації залізничного транспорту, що розглядає питання координації розробки і впровадження автоматизованих систем управління й інших робіт, пов’язаних з інформаційним забезпеченням виробничих процесів;
  • Комісія з взаємодії залізничних адміністрацій в області охорони здоров’я;
  • Претензійна нарада з розгляду спірних справ про відшкодування збитку за незбереженні перевезення вантажів;

Готується рішення про створення Пасажирської комісії.

Крім того, відповідно до доручень Ради Дирекцією скликаються і проводяться наради експертів для вирішення питань і підготовки матеріалів для засідань Ради.

Зв’язок з іншими міжнародними організаціями

Рада залізничного транспорту працює у взаємодії з Виконавчим секретаріатом СНД і Міждержавним економічним комітетом Економічного союзу Співдружності, а також з іншими органами Співдружності.

Рада взаємодіє з Координаційною транспортною нарадою держав-учасниць Співдружності з загальнотранспортних питань.

Рада також підтримує робочі контакти з ОСЗ та іншими міжнародними транспортними організаціями.

Практична діяльність

Основними завданнями Ради є:

  • узгодження концепції про використання вагонного і контейнерного парків і затвердження методик розрахунків нормативів роботи рухомого складу і контейнерів у сполученні між державами СНД;
  • затвердження нормативних документів, що реґламентують організацію перевізного процесу в сполученні між державами СНД і з третіми країнами;
  • затвердження системи взаєморозрахунків між залізничними адміністраціями за виконані перевезення, використання локомотивних, вагонних, контейнерного парків і їх ремонт;
  • узгодження пропозицій щодо структури і обсягів постачання залізничним адміністраціям рухомого складу, контейнерів і визначення розмірів коштів на їхнє придбання для представлення Урядам СНД;
  • затвердження нормативних документів з безпеки руху потягів і основ міждержавних стандартів для забезпечення перевізного процесу за єдиними принципами;
  • прийняття погоджених рішень з пріоритетних напрямків комплексного розвитку залізничного транспорту, наукових досліджень, інших розробок у цій області і порядку фінансування для подальшої їхньої реалізації за планами залізничних адміністрацій;
  • затвердження технічних умов навантаження і кріплення вантажів, правил і умов перевезень пасажирів і вантажів, у тому числі з прийому і передачі вантажів, форм перевізних документів, інших документів, що реґламентують взаємовідносини при здійсненні міжнародних перевезень і розмежування відповідальності за їхнє порушення, включаючи несхоронність перевезених вантажів і багажу;
  • розгляд питань залізничних тарифів на перевезення пасажирів і вантажів, багажу, вантажобагажу у сполученні між державами СНД, залізницями СНД і з третіми країнами;
  • встановлення економічної відповідальності залізничних адміністрацій за порушення в області організації і забезпечення перевізного процесу, ремонту рухомого складу і контейнерів, за несхоронність перевезення вантажів, багажу, прострочення доставки вантажів, інших нормативів роботи, а також затвердження методики і механізму реалізації економічної відповідальності, порядку вирішення спорів між залізничними адміністраціями;
  • виконання інших завдань за дорученням Ради глав держав і Ради глав урядів СНД.

Найважливіші питання залізничного транспорту за пропозицією Ради виносяться для рішення Ради глав держав і Ради глав урядів СНД. Усього главами держав і главами урядів вже прийнято 14 таких документів.

Угода про поділ інвентарних парків вантажних вагонів і контейнерів колишнього МШС СРСР між державами-учасницями Співдружності, Азербайджанською Республікою, Республікою Грузія, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Республікою і їх подальше спільне використання була укладена главами держав СНД 22 січня 1993 року. 12 березня 1993 року глави урядів СНД підписали Угоду про спільне використання вантажних вагонів і контейнерів, що є власністю держав-учасниць Співдружності, Азербайджанської Республіки, Республіки Грузія, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки.

Відповідно до цих угод і рішень Ради був здійснений поділ парків вантажних вагонів і контейнерів і організована їхня спільна експлуатація. Радою були прийняті Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами, що є власністю інших держав, Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування універсальними контейнерами, що належать залізничним адміністраціям. Створено Автоматизований банк даних інвентарного парку вантажних вагонів залізниць і вагонів, що належать підприємствам і організаціям, утворено Інформаційно-технічний центр з обліку вагонного і контейнерного парків і їх технічного стану. Центр займається інформаційним забезпеченням і схоронністю парку вантажних вагонів і контейнерів.

За пропозицією Ради глави урядів СНД 9 вересня 1994 року підписали Угоду про співробітництво в області технічного переоснащення і відновлення залізничного рухомого складу. Відповідно до цієї угоди державні органи зобов’язалися укласти двосторонні і багатосторонні довгострокові угоди про збереження і розвиток взаємовідносин підприємств транспортного машинобудування з залізницями, про технічне переоснащення, ремонт і відновлення залізничного рухомого складу з урахуванням інтересів і вимог сторін, а також про розробку комплексних науково-технічних програм із створення перспективного конкурентноздатного рухомого складу.

9 грудня 1994 року Рада глав урядів СНД, розглянувши доповідь Ради, прийняла Рішення про заходи для поліпшення роботи залізниць держав-учасниць Співдружності, яке включає ряд важливих заходів, спрямованих на стабілізацію роботи залізниць.

Своїми рішеннями Рада зберегла у якості єдиних нормативно-правові документи, які стосуються умов перевезень пасажирів і вантажів, що діяли на залізницях СРСР, водночас проведена робота зі створення нових документів.

З метою вдосконалення організації пасажирського сполучення залізничними адміністраціями укладена Угода про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне пасажирське сполучення (СМПС), затверджені Правила проїзду пасажирів у потягах міждержавного сполучення, Правила користування пасажирськими вагонами, Положення про фірмовий потяг у міждержавному сполученні і ряд інших документів.

В області умов перевезень вантажів прийнята Угода про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне вантажне сполучення (СМГС), Угода про порядок оформлення перевізних документів і стягування провізних платежів за перевезення вантажів у міждержавному і міжнародному сполученнях, ряд інших документів.

Велику увагу Рада приділяє проблемі тарифної політики з перевезення вантажів. На 5-му засіданні Ради (19-20 жовтня 1992 р.) були визначені принципи формування єдиної тарифної політики при перевезенні вантажів. Прийнято, що тарифна політика і рівень ставок за перевезення транзитних вантажів мережею залізниць держав СНД встановлюється самостійно в кожній державі, виходячи з економічної доцільності. Для проведення узгодженої тарифної політики і розробки рекомендацій щодо рівня ставок за перевезення не рідше одного разу на рік проводяться Тарифні конференції повноважних представників залізничних адміністрацій. У своїй роботі Тарифна конференція керується документами, прийнятими Радою глав урядів СНД:

  • Рішенням про Концепцію встановлення узгодженої тарифної політики на залізничному транспорті держав-учасниць СНД (18.10.96);
  • Концепцією встановлення погодженої тарифної політики на залізничному транспорті держав-учасниць СНД (18.10.96);
  • Угодою про проведення погодженої політики в області визначення транспортних тарифів (17.01.97).

За 7 років діяльності Ради проведено двадцять п’ять засідань, на яких були погоджені і передані для підписання координаційним органам Співдружності проекти міждержавних і міжурядових документів СНД з питань залізничного транспорту. У рамках Ради підписано більше 70 багатосторонніх міжнародних договорів міжвідомчого характеру, правил, інструкцій, інших відомчих нормативних документів, прийняті погоджені рішення щодо поділу парку вагонів і контейнерів, умов перевезень пасажирів і вантажів у міждержавному сполученні, тарифної політики, порядку взаєморозрахунків, взаємної відповідальності залізниць, безпеки руху, єдиних технічних вимог по утримуванню рухомого складу, шляхового господарства залізниць, спільних науково-дослідних робіт і т.д.. (Додаток Б)

Робота, що проводиться в рамках Ради, дозволяє:

  • зберегти технологічну єдність залізничної мережі України і держав-учасниць СНД та Балтії;
  • зберегти загальний інформаційний і тарифний простір;
  • створити нормативну базу, що регулює умови перевезень пасажирів і вантажів у міждержавному залізничному сполученні й у сполученні з третіми країнами;
  • залучати додаткові обсяги перевезень, у тому числі транзитом через територію України;
  • координувати експлуатаційну діяльність залізниць з метою забезпечення економічних зв’язків України з державами-учасницями СНД і Балтії.

РОЗДІЛ 4
Недержавні організації, що діють у галузі залізничного транспорту

4.1 Міжнародний союз залізниць

10 червня 1992 року на черговій сесії Генеральної Асамблеї МСЗ Укрзалізниця стала 47-м активним (дійсним) членом МСЗ.

МСЗ був заснований в 1922 році і з того часу став найбільшою організацією залізниць як за кількістю членів організації (58 дійсних, 50 асоційованих і 34 приєднаних), так і за шириною спектру її діяльності. Метою цієї діяльності є сприяння співробітництву залізниць і розвитку залізничного виду транспорту для посилення його конкурентоспроможності, особливо в міжнародних перевезеннях. МСЗ поширює серед своїх членів інформацію про найсучасніші технології і методи управління, визначає спільні доводи на користь підтримки ролі залізничного транспорту.

З цією метою МСЗ розвиває стандарти, інструкції, правила, взаємодіє з іншими органами для представництва і захисту спільних інтересів його членів, виконує і управляє проектними і науково-дослідними роботами, сприяє обміну інформацією і досвідом, укладає угоди з міжнародними організаціями і забезпечує координацію і послідовність в діях міжнародних організацій, що спеціалізуються в залізничних справах.

Штаб-квартира МСЗ в Парижі координує роботу трьох комісій (пасажирської, вантажної, інфраструктури) і п’яти комітетів (дослідження і розвитку, тяги і рухомого складу, колії і споруди, фінансів, інформаційних технологій). Новостворений в МСЗ спеціалізований підрозділ Схід-Захід почав роботу з прискорення інтеграції залізниць Центральної, Східної і Західної Європи. На підтримку цілей, визначених МСЗ, дослідження і проекти веде Європейський інститут залізничних досліджень (ЄІЗД). МСЗ репрезентує залізниці у відносинах з більше як 40 міжурядовими органами і торговими асоціаціями.

З часу вступу в МСЗ Укрзалізниця отримала від цієї організації біля 1500 документів з усіх напрямів діяльності, в тому числі більше 300 пам’яток (технічних стандартів).

У Варшаві зусиллями ПКП і МСЗ організовано Центр перекладів матеріалів МСЗ на російську мову.

30 грудня 1996 року Укрзалізницею було укладено з МСЗ Угоду про перехідний період членства і МСЗ. Відповідно до цієї угоди УЗ має сплачувати до загального бюджету МСЗ внесок тільки за один голос замість восьми, які випливають зі статуту організації.

Співробітництво Укрзалізниці з МСЗ стримується рядом чинників, а саме:

  1. Наявністю серед офіційних мов МСЗ тільки англійської, французької і німецької.
  2. Відмінністю і неможливістю в близькій перспективі застосування багатьох технічних стандартів на обладнання, рухомий склад, оснастку для утримання інфраструктури.
  3. Відсутністю в Укрзалізниці парку вагонів, що задовольняють вимогам правил РІВ (Правила про взаємне користування вантажними вагонами у міжнародному сполученні), і незначною кількістю пасажирських вагонів, які задовольняють вимогам правил РІЦ (Правила взаємного користування пасажирськими вагонами, що курсують в прямих міжнародних сполученнях).
  4. Необхідністю сплати внесків в спеціальні бюджети для участі в роботах окремих комісій і комітетів МСЗ, в роботах, які проводить ЄІЗД.
  5. Територіальною віддаленістю штаб-квартири і відповідно необхідністю нести витрати грошей і часу для поїздок на заходи МСЗ.

Співробітництво Укрзалізниці в рамках МСЗ має перспективу, зважаючи на великий досвід залізниць – членів цієї організації у питаннях реструктуризації залізниць, організації відносин між залізничними підприємствами і державою, пристосування залізничного транспорту України до технічних і технологічних норм, що діють на залізницях Європи.

4.2 Міжнародний комітет залізничного транспорту

Міжнародний комітет залізничного транспорту заснований в 1902 році, як організація залізниць, в компетенцію якої входять питання міжнародного права для залізничних перевезень. Абревіатура організації (ЦІТ) походить від її назви французькою мовою: Comite international des transport ferroviaires (CIT). Керівним підприємством комітету є Юридичний відділ Швейцарських федеральних залізниць, розташований в Берні. Підприємства і об’єднання можуть вступити в ЦІТ якщо вони:

  • або надають транспортні послуги у відповідності з “Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)”;
  • або є операторами залізничної інфраструктури, на якій надаються вищевказані послуги.

Членами ЦІТ є близько 300 залізниць, підприємств водного і автомобільного транспорту з країн – членів КОТІФ[21].

У зв’язку з підготовкою приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) і вступу України до Міжурядової організації міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) вступила до ЦІТ в 1998 р.

Метою ЦІТ є єдине (уніфіковане) застосування міжнародного залізничного транспортного права на основі КОТІФ. В цьому контексті ЦІТ сприяє співробітництву між членами організації і захищає їх інтереси.

Найвищим органом ЦІТ є Генеральна асамблея, яка визначає стратегічні напрямки діяльності організації. Кожна країна визначає до складу Генеральної асамблеї одне підприємство, яке називається “суб-керівним” підприємством комітету. Суб-керівні підприємства представляють свої держави в Генеральній асамблеї, а також взаємодіють з керівним підприємством. На засіданнях Генеральної асамблеї крім керівного підприємства та суб-керівних підприємств право голосу мають також від одного до трьох додаткових членів ЦІТ від кожної держави.

Контрольний орган, який відповідає за аудит рахунків організації, складається з двох членів.

До Виконавчого комітету входять 9 осіб, які проводять виконавче управління організацією.

Керівним підприємством СІТ, його виконавчим і адміністративним органом, з 1921 року є Швейцарські федеральні залізниці.

В рамках ЦІТ працюють два види тимчасових (ad hoc) органів: комітети з правом прийняття рішень і робочі групи.

Дана структура впроваджена в рамках нового Статуту ЦІТ, який набув чинності з 01.01.1998. Новий Статут розроблено з метою підвищення ефективності роботи ЦІТ у зв’язку зі змінами, що проводяться в Європі для лібералізації ринку міжнародних залізничних перевезень, а також у зв’язку з майбутнім розширенням області матеріального правового регулювання і застосування КОТІФ.

Згідно з новим статутом:

  • ЦІТ набуває статусу юридичної особи. Отже він зможе укладати договори і зможе захищати свої інтереси в суді як позивач або звинувачуваний.
    В ЦІТ зможуть вступати не тільки організації, які надають транспортні послуги у відповідності з КОТІФ, але також компанії, що є операторами залізничної інфраструктури. Таким чином, організації – перевізники і оператори інфраструктури зможуть співпрацювати в рамках ЦІТ для того, щоб в кінцевому підсумку при виконанні договору про залізничне перевезення пропонувати клієнту кращі послуги.
  • Стратегічні і організаційні питання діяльності ЦІТ від Виконавчого комітету передані Генеральній асамблеї. Генеральна асамблея проводитиме свої збори щорічно.
  • Створено новий орган – Правління. Цей орган складається з 9 осіб, які вибираються Генеральною асамблеєю на 4 роки. З одного боку Правління буде здійснювати спостереження за роботою, яка проводиться організацією, а з іншого – полегшить ношу Керівної залізниці. Кожен член Правління приймає на себе відповідальність за один з основних проектів в рамках ЦІТ.
  • З 1999 року впроваджується нова система фінансування ЦІТ. Розмір внесків буде визначатися залежно від обсягів здійснених перевезень і довжини ліній, що підлягають регулюванню ЦІВ і ЦІМ.

Додатки А і Б до КОТІФ, А – “Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ)”, Б – “Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ)”, визначають правові відносини між сторонами договору (контракту) про міжнародне залізничне перевезення пасажирів, багажу і вантажів. Ці додатки містять принципові, основні правила, котрі хоча і є відносно деталізованими, проте потребують додаткових приписів для однакового застосування єдиних (уніфікованих) правил, зокрема в інтересах самих транспортних підприємств. Звичайно, такі приписи виходять за межі міжнародних договорів. Задачею ЦІТ якраз і є створення, розвиток і обновлення даних приписів.

Крім того, ЦІТ представляє залізничні підприємства в роботах з перегляду (ревізії) КОТІФ, а також в інших органах, які мають відношення до міжнародного транспортного права.

ЦІТ координує свою діяльність з Міжнародним союзом залізниць (МСЗ) і Співдружністю європейських залізниць (СЄЗ), а також підтримує постійні відносини з Міжурядовою організацією міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), Європейською економічною комісією ООН, з міжнародними організаціями споживачів послуг залізничного транспорту і міжнародними організаціями, що займаються митними питаннями. Останнім часом активізується співпраця з Організацією співробітництва залізниць (ОСЗ)[22].

Участь ЦІТ в роботах ОТІФ з перегляду (ревізії) КОТІФ

В №2/1996 бюлетеню CIT-Infos був коротко представлений проект нової КОТІФ (базової конвенції). На двох засіданнях в лютому і березні 1997 року Ревізійна комісія ОТІФ започаткувала перегляд найсуттєвіших норм проекту. Крім питань, пов’язаних з участю ЦІТ в роботах ОТІФ по перегляду КОТІФ, організація розглядає такі основні питання:

Вільні дороги для вантажів (“Freight Freeways”)

Під цим терміном розуміється комплекс взаємно погоджених міжнародних організаційних, технічних та правових заходів для сприяння прискореній доставці вантажів на певних залізничних транс’європейських напрямках. Ці заходи мають на меті підвищення конкурентноздатності міжнародних залізничних перевезень.

Основними характеристиками таких “вільних доріг” є:

  • надання пріоритету вантажним перевезенням;
  • “відкритий доступ” для перевізників;
  • зведення до мінімуму і чітке дотримання терміну знаходження на прикордонних станціях;
  • привабливі ціни на перевезення;
  • швидке оформлення перевезення, оскільки всі питання ціни, умов і організації перевезення має вирішувати єдиний партнер (“one stop shop”).

ЦІТ розробив конкретні пропозиції щодо правового регулювання таких перевезень.

Зміни в накладній

Основні вимоги до змісту вантажної накладної для міжнародних перевезень містяться в статті 13 Єдиних правил до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ). Проте до компетенції ЦІТ належить конкретизація змісту, визначення форми і дизайну зразка накладної через юридичне їх закріплення в Міжнародних вантажних приписах (ПІМ).

Основними цілями перегляду форми накладної є розробка більш привабливого вигляду і нове розміщення інформації з тим, щоб залізниці мали всю інформацію, навіть в разі затримки митними органами аркуша з накладною.

Вслід за покращенням дизайну накладної, слід прийняти цілий ряд інших документів, що використовуються в міжнародних залізничних перевезеннях, а також правил, що регулюють їх використання. Звичайно, паралельно з цим залізниці будуть продовжувати прикладати свої зусилля по впровадженню “електронної” накладної.

Публікації ЦІТ

ЦІТ публікує реґламенти для однакового застосування міжнародного залізничного транспортного права (Додаток В). Ці реґламенти можна віднести до трьох категорій.

1). Єдині додаткові постанови або ДЦУ – деталізують умови ЦІВ і ЦІМ для їх практичного застосування. Вони є обов’язковими як для клієнтів, так і для транспортних підприємств і розробляються у співробітництві з асоціаціями споживачів послуг залізничного транспорту.

2). Приписи, що регулюють відносини між транспортними підприємствами. Серед них слід особливо відзначити чотири угоди, які використовуються тільки транспортними підприємствами – членами ЦІТ.

Угоди АІВ (AIV) і АІМ мають на меті уникнення розслідувань для визначення залізничного підприємства, яке несе відповідальність в разі пошкодження при перевезеннях. Ці угоди також визначають простий спосіб розподілу компенсацій між залізничними підприємствами у разі таких пошкоджень.

Угоди АРВ (ARV) і АРМ (ARM) регулюють процедуру взаємного інформування про обмеження при міжнародних залізничних перевезеннях.

3). Єдині приписи для різних послуг, що надаються транспортними підприємствами. Серед них слід окремо виділити такі документи, які використовуються тільки транспортними підприємствами – членами ЦІТ:

ПІВ (PIV) – містить правила застосування правових норм для міжнародних перевезень пасажирів і багажу, опис різних видів квитків, правила їх видачі і перевірки, а також правила прийому, реєстрації і видачі багажу.

МБІ (MBI) – містить зразки квитків і багажних квитанцій, що використовуються в міжнародному залізничному сполученні, а також правила їх друку.

ПІМ (PIM) – містить приписи, які регулюють всі дії з обробки міжнародних відправок вантажів від приймання аж до видачі одержувачу. Цей документ також містить зразок міжнародної вантажної накладної.

ЦІТ також редагує інформаційний бюлетень “CIT-Infos”[23]. Бюлетень інформує про поточну діяльність ЦІТ і надсилається членам ЦІТ, а також міжнародним організаціям, редакторам транспортних торговельних видань.

До компетенції ЦІТ належить ведення:

з пасажирських питань:-   Постанов ДЦУ-   Приписів ПІВ

–   Збірника МБІ

–   Угод АІВ, АРВ

з вантажних питань:-   Постанов ДЦУ-   Реґламенту ТІЕкс

–   Списку ЛІФ

–   Приписів ПІМ, ПІЕкс

–   Угод АІМ, АРМ

–   Збірника РСМ

Приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) і вступ України до Міжурядової організації з питань міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), членство Укрзалізниці в ЦІТ і застосування документів ОТІФ і ЦІТ дозволить встановити чіткі принципи взаємної відповідальності між державами, залізницями і пасажирами в процесі міжнародних перевезень, а також дозволить вантажовласникам здійснювати прямі (за єдиною накладною, без переоформлення документів на кордоні) перевезення вантажів у будь-яку країну Європи.

ВИСНОВКИ

Міжнародне залізничне перевезення у правовому відношенні є одним з найбільш складних процесів як за різноманітністю і кількістю учасників, так і за різноманіттям цивільно-правових відносин між ними. Право міжнародних залізничних перевезень не менш складне і об’ємне, ніж право морських перевезень, і заслуговує в перспективі на виділення його в окрему галузь. Воно має власний предмет правового регулювання, а також власну систему джерел. Проведений аналіз структури та функцій міжнародних організацій, які діють в галузі залізничного транспорту є необхідною передумовою подальших досліджень, зокрема в таких напрямках:

  • Процеси Європейської інтеграції і розвиток правового регулювання міжнародних залізничних перевезень (Директиви ЄС і розвиток КОТІФ);
  • Визначення особливостей правового регулювання в системах правових норм КОТІФ і УМВС/УМПС та визначення напрямків і способів їх зближення та уніфікації;
  • Правове регулювання міжнародних залізничних перевезень між країнами колишнього СРСР та між Україною і країнами ЄС – шляхи подолання суперечностей;
  • Стадії імплементації європейських уніфікованих правових норм у галузі міжнародних залізничних перевезень в українське законодавство;
  • Розмежування публічно-правових та приватно-правових відносин між учасниками міжнародних перевезень;
  • Правове регулювання мультимодальних (комбінованих) міжнародних залізничних перевезень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. ДЖЕРЕЛА

Міжнародні документи та угоди:

  1. Правила пользования вагонами в международном сообщении. – М: МПС РФ. – 1997. – 270 с.
  2. Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении. – М: МПС РФ. – 1998. – 252 с.
  3. Convention concerning International Carriage by Rail (COTIF) .– Berne: OCTI, 1996. – 170 с.
  4. Convention relative aux transports internationaux ferroviaire (COTIF). – Berne: OTIF, 1996. – 175 с.

Законодавство України:

  1. Указ Президента України від 24.02.98 N148/98 “Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)”.

<http://search.liga.kiev.ua/l_doc2.nsf/alldocWWW/6CE87DA36D9A6196422565B8004F4408?OpenDocument&login=1&gt;

  1. Указ Президента України від 11 червня 1998 року №615/98 “Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу”.

<http://search.liga.kiev.ua/l_doc2.nsf/alldocWWW/E02CE02B449CAFC3422566250032C129?OpenDocument&login=1&gt;

ІІ. НАУКОВА ЛІТЕРАТУРА

Монографії

  1. Астановский Г.Б., Васильев В.Ф. Правовая работа на железнодорожном транспорте. М: Юрид. лит., 1972. – 152 с.
  2. Богуславский М.М. Международное частное право. – М.: Междунар. отнош., 1998. – 336 с.
  3. Бурса Н.П., Ляндрес В.Б. Претензии и иски к транспортным организациям. – М.: Юрид. лит., 1985. – 160 с.
  4. Гауфф Г.Р., Ляндрес В.Б. Правовые методы обеспечения сохранности грузов на железнодорожном транспорте. – М.: Транспорт, 1989. – 255 с.
  5. Грачев Ю.Н., Плотников Ю.Н. Практика внешне-экономической деятельности. – М: 1994. – 223 с.
  6. Губерман Р.Л. Транспорт во внешней торговле СССР. – М: Внешторгиздат, 1956. – 111 с.
  7. Губерман Р.Л., Маркелов П.А. Организация перевозок экспортных и импортных грузов СССР. – М: Внешторгиздат, 1962. – 251 с.
  8. Лопатина Н.Ф. Единая транспортная система: хозяйственно-правовые аспекты. – М: Наука, 1988. – 160 с.
  9. Лунц Л.А. Международное частное право. – М.: Юрид.лит., 1984. – 336 с.
  10. Лунц Л.А. Курс международного частного права (Особенная часть). – М.: Юрид.лит., 1975. – 504 с.
  11. Лунц Л.А., Морышева Н.И. Курс международного частного права (Международный гражданский процесс). – М.: Юрид.лит., 1976. – 264 с.
  12. Ляндрес В.Б., Юдашкина Ц.Г. Правовое регулирование перевозки грузов железнодорожным транспортом. – Куйбышев: 1971. – 39 с.
  13. Матвеев Г.К. Международное частное право. – К.: 1985
  14. Международные транспортные организации: Справочник / В.И.Арсенов, К.А.Бякишев, В.Н.Галич и др.; Под ред. В.В.Серебрякова. – М.: Транспорт, 1986. – 584 с.
  15. Нешатаева Т.Н. Международное частное право. – Пермь: 1991. – 92 с.
  16. Николаев Д.С. Транспорт в современных международных отношениях. – М: Междун. отношен., 1978. – 92 с.
  17. Николаев Д.С. Транспорт во внешней торговле СССР. – М: Междун. отношен., 1977. – 359 с.
  18. Нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності залізничного транспорту України: Офіційний збірник / Л.Д.Коренко, Л.М.Петренко, Ю.Й.Пероганич та ін.; Під ред. В.М.Гурнака. – К.: Транспорт України, 1994. – 208 с.
  19. Орданский М.С. Субъекты транспортного права. – Уфа: Башкир.ун-т. 1976. – 83 с.
  20. Садиков О.Н. Правовое регулирование железнодорожных перевозок экспортно-импортных грузов в СССР. – М.: ЦБТИМС, 1968. – 33 с.
  21. Садиков О.Н. Правовое регулирование международных перевозок. – М.: Юрид.лит., 1981. – 288 с.
  22. Суязов И.Г. Свердлов А.А., Тихомиров А.П. Железнодорожные перевозки в международных сообщениях. – М.: 1949.
  23. Транспорт Украины: Справочник / А.Арбузов, Ю.Вечь, Ф.Гончаренко и др.; Под ред. В.Денисова. – Одесса: Судоходство; Весть. – 1997. – 144 с.

 

Колективний автор

  1. CIT Guide – Edition 01.01.98. – Berne: CIT, 1998. – 51 с.
  2. CIT Annual Report ‘1997. – Berne: CIT, 1998. – 51с.
  3. CIT Infos, Comite international des transport ferroviaires. – Berne: CIT, 1998. – 41 с.

 

Складові частини книги

  1. Ю. Пероганич. Украина в специализированных межгосударственных организациях по железнодорожному транспорту. – Транспорт Украины: Справочник (Под общ. ред. В.Денисова). – Одесса: Судоходство; 1998, С. 165-167

 

Складові частини журналу

  1. Пероганич Ю. Міжнародний комітет залізничного транспорту // Українське право. – 1998. – №1. – С. 199-202.
  2. Пероганич Ю. Основні напрями міжнародної діяльності // Залізничний транспорт України. –  1996. –  № 1. – C. 35-38.
  3. Пероганич Ю. Шляхи скорочення простоїв поїздів на прикордонних станціях // Залізничний транспорт України. –  1997. –  № 2-3. – С. 65-66.
  4. Пероганич Ю. Компетенція міжнародних організацій щодо конвенції КОТІФ // Залізничний транспорт України. –  1998. –  № 2-3. – С. 48-50.
  5. Пероганич Ю. Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ) // Залізничний транспорт України. – 1999. –  № 5. – С. 31-32.

Тези доповідей

  1. Пероганич Ю. Состояние и перспективы правового урегулирования железнодорожного сообщения между Украиной и Польшей в контексте европейских транспортных коридоров. // Konferencja Naukowo – Techniczna Wykorzystanie kolejowych przejść granicznych pomiędzy Ukrainą i Polską w aspekcie europejskich korytarzy transportowych. Kielce – Ameliówka – Cedzyna, Polska, 11-12 czerwca 1996. – Lublin: WDO PKP. – 1996. – C. 55-64.
  2. Пероганич Ю. Пути сокращения простоев поездов на пограничных станциях. // Материалы первого межведомственного совещания представителей пограничных, таможенных, железнодорожных государственных органов, министерств транспорта стран – членов Организации сотрудничества железных дорог. Будапешт, 24-26 сентября. – Варшава: ОСЖД. – 1996. – С. 38-41.

Додаток А

Таблиця А.1

Довідка про участь членів ОСЗ у діючих в рамках ОСЗ договорах
(на 01.01.2000 р.)

Найменування країн Скороч. познач. залізниць Участь
УМПС УМВС МПТ ЄТТ ПКВ Правила про розрах. Угода з комбінов. перевезень
Азербайджанська Республіка АЗ так так ні ні ні ні ні
Республіка Албанія
Республіка Білорусь БЧ так так так так так так так
Республіка Болгарія БДЖ так так ні так так так ні
Угорська Республіка МАВ ні ні ні ні так так так
Соціалістична Республіка В’єтнам ДСВН так так так так ні так Ні
Грузія ГР так так ні ні так так Ні
Ісламська Республіка Іран РАІ ні так ні ні ні ні Ні
Республіка Казахстан КЗХ так так так так так так Ні
Китайська Народна Республіка КЖД так так так так так так Так
Киргизька Республіка КРГ так так так так так так Так
Корейська Народно – – Демократична Республіка ЗЧ так так так так так так Ні
Республіка Куба
Латвійська Республіка ЛДЗ так так так так так так Так
Литовська Республіка ЛГ так так так так так так Ні
Республіка Молдова ЧФМ так так ні так так так Так
Монголія МТЗ так так так так так так Так
Республіка Польща ПКП так так ні ні так так так
Російська Федерація РЖД так так так так так так так
Румунія ЧФР ні ні ні ні так так ні
Словацька Республіка ЖСР так ні ні ні так так так
Республіка Таджикистан ТДЖ так так так так так так ні
Республіка Туркменистан ТРК так так так ні ні ні ні
Республіка Узбекистан УТІ так так ні ні так так так
Україна УЗ так так ні так так так так
Чеська Республіка ЧД так ні ні ні ні так ні
Естонська Республіка ЕВР так так так так так так так
Всього кількість учасників 22 21 13 15 20 21 13

Додаток Б

Багатосторонні міжнародні договори, укладені в рамках Ради залізничного транспорту СНД
Установчі договори

  1. Положення про асоційованого члена Ради залізничного транспорту держав – учасниць Співдружності (04.06.93).
  2. Рішення про основні положення концепції створення Міждержавного виробничого об’єднання з використання парку транспортерів (МВО “Трансгабарит”) (15.10.93).
  3. Положення про Комісію Ради залізничного транспорту повноважних фахівців вагонного господарства залізничних адміністрацій держав – учасниць Угоди про принципи спільного використання вантажних вагонів у міждержавних сполученнях (15.10.93).
  4. Положення про Ревізійну комісію Ради залізничного транспорту держав – учасниць Співдружності (27.05.94).
  5. Положення про Комісію фахівців з інформатизації залізничного транспорту (13.09.96).
  6. Структура Дирекції Ради залізничного транспорту держав – учасниць Співдружності (25.01.97).
  7. Реґламент Ради залізничного транспорту держав – учасниць Співдружності (25.01.97).
  8. Положення про Інформаційно-технічний центр обліку вагонного і контейнерного парків та їхнього технічного стану (25.01.97).
  9. Правила процедури засідань комісій і нарад експертів залізничних адміністрацій держав – учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки (28.05.97).

Договори з питань технічної експлуатації та безпеки перевезень

  1. Угода про організацію роботи міждержавних стикових пунктів залізниць на перехідний період (25.06.92).
  2. Рішення про Правила технічної експлуатації, Інструкції з сигналізації та Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях (15.10.93).
  3. Правила курсування та обліку власних вантажних вагонів, що належать підприємствам, організаціям і фізичним особам, що мають восьмизначну нумерацію на цифру ‘”5″ (05.04.96).
  4. Інструкція про порядок спільних дій залізниць держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки щодо службового розслідування порушень безпеки руху в поїзній і маневровій роботі (05.04.96).
  5. Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами, що є власністю інших держав (24.05.96).
  6. Правила експлуатації та технічного обслуговування транспортерів (05.06.98 ).
  7. Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування універсальними контейнерами, що належать залізничним адміністраціям.

Договори з тарифних питань

  1. Угода про проведення узгодженої політики в області визначення транспортних тарифів (17.01.97).
  2. Угода про міждержавний пасажирський тариф (19.05.95).

Договори про прикордонне співробітництво

  1. Угода про організацію роботи міждержавних стикових пунктів залізниць на перехідний період (25.06.92).

Договори про інформаційне співробітництво

  1. Основні принципи збереження і розвитку загального інформаційного простору залізниць держав-учасниць Співдружності, Республіки Грузія, Латвійської Республіки, Литовської Республіки і Естонської Республіки для організації управління перевізним процесом і обслуговування пасажирів (20.11.92).
  2. Єдині правила врахування і передачі відомостей про вільні місця і місця, що звільняються в пасажирських поїздах на залізницях держав-учасниць Співдружності, Республіки Грузія, Латвійської Республіки, Литовської Республіки і Естонської Республіки (15.10.93).
  3. Угода про створення і функціонування “Автоматизованого банку даних інвентарного парку вантажних вагонів залізниць і вагонів, що належать підприємствам і організаціям” (15.10.93).
  4. Рішення про порядок фінансування інформаційних послуг Головного обчислювального центру і послуг зв’язку Центральної станції зв’язку загального мережного характеру з урахуванням переходу на новий порядок оформлення перевізних документів і стягнення провізних платежів за перевезення вантажів у міждержавному і міжнародному сполученнях (27.05.94).
  5. Положення про Комісію фахівців з інформатизації залізничного транспорту (13.09.96).
  6. Положення про Інформаційно-технічний центр обліку вагонного і контейнерного парків та їхнього технічного стану (25.01.97).
  7. Угода про принципи обміну інформацією на основі програмно-технічних комплексів і міжнародних стандартів (30.01.98).
  8. Тимчасова технологія обміну інформацією про контейнери.

 

Договори про спільне фінансування і взаєморозрахунки

  1. Правила взаєморозрахунків за користування вантажними вагонами у міждержавному сполученні (04.06.93).
  2. Рішення про порядок фінансування інформаційних послуг Головного обчислювального центру і послуг зв’язку Центральної станції зв’язку загального мережного характеру з урахуванням переходу на новий порядок оформлення перевізних документів і стягнення провізних платежів за перевезення вантажів у міждержавному і міжнародному сполученнях (27.05.94).
  3. Правила комплексних розрахунків між залізничними адміністраціями держав – учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки (10.12.94).
  4. Угода про використання і технічне обслуговування ізотермічних вагонів і взаєморозрахунки, що пов’язані з перевезеннями в них вантажів між державами – учасницями Співдружності, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Республікою (10.12.94).
  5. Положення з планування, організації розробок і фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що виконуються для залізничних адміністрацій – учасників Угоди про спільне використання вантажних вагонів і контейнерів (01.12.95).
  6. Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами, що є власністю інших держав (24.05.96).
  7. Порядок укладення договорів про створення науково-технічної продукції за планами НДДКР, що затверджуються Радою залізничного транспорту (28.05.97).
  8. Правила експлуатації вантажних вагонів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки і розрахунків за користування ними у прямому залізнично-поромному сполученні Іллічевськ – Варна (05.06.98 ).
  9. Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування універсальними контейнерами, що належать залізничним адміністраціям.

Договори з соціальних питань, медицини, санітарії

  1. Угода про нагородження знаком “Почесному залізничнику” та пільги, що надаються працівникам залізничного транспорту держав-учасниць Співдружності, Азербайджанської Республіки, Республіки Грузія, Латвійської Республіки, Литовської Республіки і Естонської Республіки, нагородженим цим знаком (06.02.93).
  2. Угода про вироблення на галузевому рівні єдиних принципів рішення окремих питань щодо умов і охорони праці залізничників (04.06.93).
  3. Положення про взаємодію залізничних адміністрацій держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав з питань запобігання завезенню та розповсюдженню карантинних та особливо небезпечних захворювань(05.06.98).

Договори про умови пасажирських перевезень

  1. Угода про користування пасажирськими вагонами і матеріальну відповідальність залізниць за незабезпечення безпечного проходження пасажирських поїздів у міждержавному сполученні (15.10.93).
  2. Єдині правила врахування і передачі відомостей про вільні місця і місця, що звільняються, в пасажирських поїздах на залізницях держав-учасниць Співдружності, Республіки Грузія, Латвійської Республіки, Литовської Республіки і Естонської Республіки (15.10.93).
  3. Угода про економічну відповідальність за провезення безквиткових пасажирів і непередачу для реалізації місць в пасажирських поїздах при сполученні між державами – учасницями Співдружності (21.01.94).
  4. Положення про фірмовий поїзд у міждержавному пасажирському сполученні (21.01.94).
  5. Угода про міждержавний пасажирський тариф (19.05.95).
  6. Правила користування пасажирськими вагонами у міждержавному сполученні (ПКПВ) (13.09.96).
  7. Правила проїзду пасажирів в поїздах міждержавного сполучення (13.09.96).
  8. Інструкція для начальника пасажирського поїзду міждержавного сполучення (13.09.96).
  9. Інструкція для провідника пасажирського вагону міждержавного сполучення (13.09.96).
  10. Інструкція про порядок розшуку багажу та вантажобагажу на залізницях держав – учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки (13.09.96).
  11. Реґламент претензійної наради з розгляду спірних справ про відшкодування збитків за незбережені перевезення вантажів (09.04.97).
  12. Угода між залізничними адміністраціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС) (28.05.97).

Договори про умови вантажних перевезень

  1. Правила планування перевезень вантажів в міждержавних і у міжнародних сполученнях, на експорт (15.10.93).
  2. Угода про порядок оформлення перевізних документів і стягнення перевізних платежів за перевезення вантажів у міждержавному і міжнародному сполученнях (21.01.94).
  3. Перелік вантажів, що повинні супроводжуватися і охоронятися воєнізованою охороною залізниць держав-учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки (27.05.94).
  4. Угода про використання і технічне обслуговування ізотермічних вагонів і взаєморозрахунки, що пов’язані з перевезеннями в них вантажів між державами – учасницями Співдружності, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Республікою (10.12.94).
  5. Правила перевезень небезпечних вантажів залізницями (05.04.96)
  6. Угода про перевезення вантажів на особливих умовах (05.04.96).
  7. Порядок внесення доповнень і змін у Правила перевезень вантажів у міждержавному сполученні (05.04.96).
  8. Угода про застосування положень УМВС щодо подання та розгляду претензій за незбережені перевезення вантажів в міждержавному сполученні (25.01.97).
  9. Угода про особливості застосування окремих норм УМВС (01.10.97).
  10. Положення про розмежування відповідальності між залізницями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки за незбережені перевезення вантажів (05.06.98 ).

Договори з питань рухомого складу і контейнерів

  1. Угода про принципи спільного використання вантажних вагонів в міждержавному сполученні (20.10.92).
  2. Угода про розподіл залізничних транспортерів та вузькоспеціалізованих вагонів інвентарного парку колишнього МШС СРСР та принципи їхнього подальшого використання (21.11.92).
  3. Правила взаєморозрахунків за користування вантажними вагонами у міждержавному сполученні (04.06.93).
  4. Угода про користування пасажирськими вагонами і матеріальну відповідальність залізниць за незабезпечення безпечного проходження пасажирських поїздів у міждержавному сполученні (15.10.93).
  5. Угода про створення і функціонування “Автоматизованого банку даних інвентарного парку вантажних вагонів залізниць і вагонів, що належать підприємствам і організаціям” (15.10.93).
  6. Рішення про основні положення концепції створення Міждержавного виробничого об’єднання з використання парку транспортерів (МВО “Трансгабарит”) (15.10.93).
  7. Положення про Комісію Ради залізничного транспорту повноважних фахівців вагонного господарства залізничних адміністрацій держав – учасниць Угоди про принципи спільного використання вантажних вагонів у міждержавних сполученнях (15.10.93).
  8. Угода про розподіл інвентарного парку ізотермічних вагонів колишнього МШС СРСР між державами – учасницями Співдружності, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Республікою та його подальше використання (27.05.94).
  9. Угода про використання і технічне обслуговування ізотермічних вагонів і взаєморозрахунки, що пов’язані з перевезеннями в них вантажів між державами – учасницями Співдружності, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Республікою (10.12.94).
  10. Правила курсування та обліку власних вантажних вагонів, що належать підприємствам, організаціям і фізичним особам, що мають восьмизначну нумерацію на цифру ‘”5″ (05.04.96).
  11. Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами, що є власністю інших держав (24.05.96).
  12. Правила користування пасажирськими вагонами у міждержавному сполученні (ПКПВ) (13.09.96).
  13. Положення про Інформаційно-технічний центр обліку вагонного і контейнерного парків та їхнього технічного стану (25.01.97).
  14. Правила експлуатації та технічного обслуговування транспортерів (05.06.98 ).
  15. Правила експлуатації вантажних вагонів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки і розрахунків за користування ними у прямому залізнично-поромному сполученні Іллічевськ – Варна (05.06.98 ).
  16. Тимчасова технологія обміну інформацією про контейнери.
  17. Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування універсальними контейнерами, що належать залізничним адміністраціям.


Додаток В

Таблиця В.1

Документи міжнародного залізничного транспортного права КОТІФ і реґламенти його застосування

  • Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) – Convention relative aux transports internationaux ferroviaire (COTIF) – Дану конвенцію також умовно називають “базовою конвенцією”
  • Протокол про привілеї та імунітети Міжурядової організації міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ)
  • Додаткові повноваження для аудиту рахунків
  • Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ) – Regles uniformes concernant le contrat de transport international ferroviaire des voyageurs et des bagages (CIV) – Є додатком А до “базової конвенції” і становлять невід’ємну частину КОТІФ
  • Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ) – Regles uniformes concernant le contrat de transport international ferroviaire des marchandises (CIM) – є додатком Б до “базової конвенції” і становлять невід’ємну частину КОТІФ
  • Реґламент міжнародних залізничних перевезень небезпечних вантажів (РІД) – є додатком I до ЦІМ і становить невід’ємну частину КОТІФ
  • Реґламент міжнародних залізничних перевезень приватних вагонів (РІП)
    – є додатком II до ЦІМ і становить невід’ємну частину КОТІФ
  • Реґламент міжнародних залізничних перевезень контейнерів (РІКо)
    – є додатком III до ЦІМ і становить
    невід’ємну частину КОТІФ
  • Реґламент міжнародних залізничних перевезень вантажобагажу (РІЕкс)
    – є додатком IV до ЦІМ і становить невід’ємну частину КОТІФ
  • Єдині додаткові постанови (ДЦУ)
    Dispositions Complementaires Uniformes (DCU)
  • Загальні приписи з виконання міжнародних перевезень пасажирів і багажу (ПІВ) – Prescriptions communes d’execution pour le transport international des voyageurs et des bagages (PIV)
  • Збірник зразків міжнародних квитків і багажних квитанцій для залізничних перевезень пасажирів і багажу (МБІ) – Recueil des modeles de billets et bulletins de bagages internationaux pour le transport ferroviaire des voyageurs et des bagages (MBI)
  • Угода про міжнародні залізничні перевезення пасажирів і багажу (АІВ) – Accord concernant le transport international ferroviaire des voyageurs et des bagages (AIV)
  • Угода про сповіщення про транспортні обмеження для міжнародних залізничних перевезень пасажирів і багажу (АРВ) – Accord concernant la notification des restrictions de trafic en service international ferroviaire des voyageurs et des bagages (ARV)
  • Єдині додаткові постанови (ДЦУ)
    Dispositions Complementaires Uniformes (DCU)
  • Єдиний реґламент до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажобагажу (ТІЕкс) – Reglement uniforme concernant le contrat de transport international ferroviaire des colis express (TIEx)
  • Міжнародні вантажні приписи (ПІМ) Prescriptions internationales marchandises (PIM)
  • Міжнародні приписи до експрес-посилок (ПІЕкс)
    Prescriptions internationales colis express (PIEx)
  • Угода про міжнародні залізничні перевезення вантажів (АІМ)
    Accord concernant le transport international ferroviaire des marchandises (AIM)
  • Угода про сповіщення про транспортні обмеження для міжнародних залізничних перевезень вантажів (АРМ) – Accord concernant la notification des restrictions de trafic en service international ferroviaire des marchandises (ARM)
  • Загальний список прикордонних пунктів (ЛІФ) – Liste generale des points frontieres et des restrictions en vigueur en trafic international ferroviaire des marchandises (LIF)
  • Збірник спеціальних правил для міжнародних вантажних перевезень (РСМ) – Recueil des reglementations speciales pour le trafic international des marchandises (RSM)

[1] О.Н. Садиков. Правовое регулирование железнодорожных перевозок экспортно-импортных грузов в СССР. – М.: ЦБТИМС, 1968. – 33 с.

[2] О.Н. Садиков. Правовое регулирование международных перевозок. – М.: Юрид.лит., 1981. – 288 с.

[3] Международные транспортные организации: Справочник / В.И.Арсенов, К.А.Бякишев, В.Н.Галич и др.; Под ред. В.В.Серебрякова. – М.: Транспорт, 1986. – 584 с.

[4] Указ Президента України від 24.02.98 N148/98 “Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)”.

[5] Указ Президента України від 11 червня 1998 року №615/98 “Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу”.

[6] Ibid., розділ: “8. Галузева співпраця”.

[7] Convention concerning International Carriage by Rail (COTIF) .– Berne: OCTI,  1996.

[8] Пероганич Ю. Состояние и перспективы правового урегулирования железнодорожного сообщения между Украиной и Польшей в контексте европейских транспортных коридоров. // Konferencja Naukowo – Techniczna Wykorzystanie kolejowych przejść granicznych pomiędzy Ukrainą i Polską w aspekcie europejskich korytarzy transportowych. Kielce – Ameliówka – Cedzyna, Polska, 11-12 czerwca 1996. – Lublin: WDO PKP. – 1996. – C. 55-64.

[9] Пероганич Ю. Пути сокращения простоев поездов на пограничных станциях. // Материалы первого межведомственного совещания представителей пограничных, таможенных, железнодорожных государственных органов, министерств транспорта стран – членов Организации сотрудничества железных дорог. Будапешт, 24-26 сентября. – Варшава: ОСЖД. – 1996. – С. 38-41.

[10] Пероганич Ю. Міжнародний комітет залізничного транспорту // Українське право. – 1998. – №1. – С. 199-202.

[11] Пероганич Ю. Основні напрями міжнародної діяльності  //  Залізничний транспорт України. –  1996. –  № 1. – C. 35-38.

[12] Пероганич Ю. Шляхи скорочення простоїв поїздів на прикордонних станціях  //  Залізничний транспорт України. –  1997. –  № 2-3. – С. 65-66.

[13] Пероганич Ю. Компетенція міжнародних організацій щодо конвенції КОТІФ  //  Залізничний транспорт України. –  1998. –  № 2-3. – С. 48-50.

[14] Пероганич Ю. Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ) //  Залізничний транспорт України. –  1999. –  № 5. – С. 31-32.

[15] Транспорт Украины: Справочник / А.Арбузов, Ю.Вечь, Ф.Гончаренко и др.; Под ред. В.Денисова. – Одесса: Судоходство; Весть. –  1997. –  144 с.

[16] Ю. Пероганич. Украина в специализированных межгосударственных организациях по железнодорожному транспорту. – Транспорт Украины: Справочник (Под общ. ред. В.Денисова). – Одесса: Судоходство; 1998, С. 165-167

[17] Нормативно-правове  забезпечення зовнішньоекономічної діяльності залізничного транспорту України: Офіційний збірник / Л.Д.Коренко, Л.М.Петренко, Ю.Й.Пероганич та ін.; Під ред. В.М.Гурнака. – К.: Транспорт України, 1994. – 208 с.

[18] Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении. – М: МПС РФ. –  1998. –  252 с.

[19] Правила пользования вагонами в международном сообщении. – М: МПС РФ. –  1997. –  270 с.

[20] Convention relative aux transports internationaux ferroviaire (COTIF). – Berne: OTIF, 1996. – 175 с.

[21] CIT Guide – Edition 01.01.98. – Berne: CIT, 1998. – 51 с.

[22] CIT Annual Report ‘1997. – Berne: CIT, 1998. – 51с.

[23] CIT Infos, Comite international des transport ferroviaires. – Berne: CIT, 1998. – 41 с.

Advertisements
Категорії:Uncategorized
  1. Коментарів ще немає.
  1. No trackbacks yet.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: